ЄБРР і Атлантична рада: Чим насправді вони займаються?

Згідно відомостей, наведених на веб-сайті Європейського банку реконструкції та розвитку
(ЄБРР), його місія полягає у підтримці демократії та ринкової економіки. Відповідно до
відомостей, наведених на веб-сайті Атлантичної ради, її місія полягає у сприянні здоровому
демократичному суспільству. Обидві організації орієнтовані насамперед на країни колишнього
Радянського Союзу. Однак є стара приказка “не вір словам, а вір справам”, про яку, здається,
поліція, регулятори, журналісти й активісти на Заході просто забули.
Заява про те, що ЄБРР і Атлантична рада борються за сприяння демократії, є абсурдною,
беручи до уваги зроблене ними у Латвії. А тепер, вони можуть повторити подібну стратегію й в
Україні.
На основі інформації, отриманої з основних засобів масової інформації, можна подумати про
те, що латвійський уряд, ЄБРР і Атлантична рада борються з відмиванням коштів, а також про
те, що Латвія є союзницею України. Латвія може щороку платити сотням регуляторів за
вивчення десятків тисяч банківських операцій, проте це не означає, що вона бореться з
відмиванням коштів через відсутність кримінального переслідування. Латвія може передавати
ковдри бідним українцям, проте це не означає, що Латвія підтримує Україну, якщо Україну
було пограбовано фінансованими урядом банкірами з Латвії.
Звіт компанії Nomura за 2010 році, який став доступним широкому загалу, продемонстрував те,
що ЄБРР вдався до шахрайських методів, щоб приховати надану мною у 2005 році інформацію
про розкрадання активів латвійського Parex Banka. У 2014 році парламент Нідерландів (на моє
прохання) підтвердив правдивість цієї інформації. І тоді Євростат і уряд Латвії визнали, що
приватизація нічого не вартого активу була таємно оборотною. Латвійський уряд скасував
приватизацію, через що втратив близько ста мільйонів євро додатково до кількох мільярдів
євро втрачених через те, що активи банку коштували набагато менше за балансову вартість.
Тим часом, іспанський суд визнав Parex основним банком, через який відмивало кошти
пов’язане з іменем Володимира Путіна Тамбовське організоване злочинне угрупування, до
сфери інтересів якого також входили контрабанда героїну і зброї. Частину фейкових активів
Parex складали “позики” людям, пов’язаним із “тамбовцями”, які надавалися цілеспрямовано,
з метою подальшого неповернення цих коштів позичальниками.
Ці “одкровення” жодним чином не вплинули на думку колишнього латвійського прем’єр-
міністра Іварса Годманіса, який звинувачував у краху банку США, або на колишнього
латвійського прем’єр-міністра Валдіса Домбровскіса, який звинувачував у цьому Швецію.
Атлантична рада вирішила підтримати шведську версію, а співробітник Атлантичної ради
Андерс Ослунд став разом із Домбровскісом співавтором книги, яка поширювала цей міф.
Після того Ослунд опублікував статтю із хвалебними одами одному з наступників Parex, ABLV
Bank, на рахунок успіхів у боротьбі з відмиванням коштів. Він зробив це незадовго до того, як
Казначейство США внесло ABLV до чорного списку, серед іншого, за сприяння у розграбуванні
України. Цю статтю уряд Латвії таємно замовив через співробітницю Атлантичної ради і
лобістку Blue Star Strategies Саллі Пейнтер, яка раніше була лобісткою Parex. Я знайомий із
Пейнтер, і після її успіхів у прикритті моїх повідомлень щодо Parex, уряд Латвії найняв її для
захисту ABLV.
Інші події розвивалися просто у сюрреалістичному ключі. Латвійський уряд відзначив Пейнтер і
Домбровскіса високими державними нагородами за порятунок Латвії, хоча насправді їх дії
були абсолютно протилежними. Уряд Латвії ув’язнив виконавця народних пісень на двадцять
місяців, оскільки той протестував проти розграбування Parex, у чому він (правильно)
звинувачував російську мафію. Мою інформацію було майже повністю піддано цензурі у
засобах масової інформації, незважаючи на те, що шахрайські дії обрушили національну
економіку. В одному випадку людина, яка зателефонувала на радіо-шоу одного популярного
журналіста, запитала в нього про надану мною інформацію. Це один із журналістів, який
підтримує версію Домбровскіса про те, що Швеція спричинила економічний крах, а
Домбровскіс здійснив санацію Parex, аби врятувати Латвію від дій Швеції. У відповідь журналіст
назвав мене посміховиськом і фальшивкою. Після уряд також відзначив його високою
державною нагородою за високі досягнення у галузі журналістики.
Дії уряду з цього приводу не були раціональними, принаймні на поверхні. Уряд міг викрити,
засудити і притягнути до відповідальності осіб, відповідальних за падіння Parex, і повернути
втрачені кошти. Але натомість уряд за допомогою оманливих способів витратив мільярди євро
на захист шахраїв з Parex, що спричинило економічний крах у країні.
Тим часом, афера, що була в основі подій, продовжується. Фейкову інвестицію ЄБРР у Parex
було перетворено на нову інвестицію в іншого наступника Parex — Citadele Bank. У звіті
Євростату, який мало хто читав і ще менш хто зрозумів, згадується про те, що ці інвестиції
також мають бути таємно скасовані, а тому також є фейковими. ЄБРР платить не для того, щоб
інвестувати у Citadele, як це роблять звичайні інвестори. Натомість уряд Латвії таємно платить
ЄБРР, щоб той зробив вигляд, що інвестує в Citadele, тим самим завдаючи латвійським
платникам податків ще більших збитків. Здається, мета полягає у тому, щоб обдурити сторонніх
спостерігачів тим, що ЄБРР зв’язав себе зобов’язаннями з Citadele. Більшість спостерігачів
припускає те, що ЄБРР підтримує прозорість і демократію, що є поясненням того, чому саме
Citadele зміг отримати кореспондентський рахунок у доларах США, тоді як інші банки в Латвії
не спромоглися цього зробити. Слід пам’ятати і про те, що в Citadele досі працюють ті ж самі
співробітники і обслуговуються ті ж самі клієнти, що й у старих Parex та ABLV, оскільки ніхто не
притягувався до відповідальності за відмивання і розкрадання коштів.
Поки це відбувалося, у Латвії було створено нового монстра: OIK. Це система, через яку
латвійські споживачі не платять за енергію безпосередньо, а, скоріше, частину коштів отримує
група урядових компаній-посередників. OIK використовує ту саму мережу компаній-прокладок,
яку використовував колишній Parex, а пізніше використовували ABLV, Citadele і Danske Estonia.
Сотні мільярдів доларів пройшли через цю мережу, яка, схоже, пов’язана з колишнім КДБ і
чинним урядом Путіна у Росії.
Таким чином, ми підходимо до політичного союзника Домбровскіса і нинішнього прем’єр-
міністра Кріш’яніса Каріньша. Він брав участь у афері з Parex у 2009 році, яку було скасовано у
2014 році, і в афері з Citadele у 2010 році, яку не скасовано й досі. Його партія отримала лише
7% голосів на загальнонаціональних виборах 2018 року, проте уряд дискваліфікував
кандидатури ще двох популярних політиків на посади міністрів уряду, заявивши, що вони не
можуть бути допущені до “державної таємниці”, і тому Каріньш став прем’єр-міністром, хоча і
програв вибори. Це продовження старої стратегії, оскільки уряд також використовував закон
про “державну таємницю”, щоб прикривати фальшиву приватизацію Parex протягом п’яти
років. Іншими словами, уряд використовує фейковий бухоблік, щоб допомагати олігархам
красти гроші у платників податків, і вважає це питанням національної оборони.
Два дискваліфіковані кандидати хотіли покласти край системі OIK, однак ця система продовжує
функціонувати і надалі, оскільки Каріньш займає посаду прем’єр-міністра. Чому Каріньш бажає
продовження функціонування OIK, незважаючи на всю очевидність корупційного характеру цієї
афери? Можливо, існує зв’язок із таємничим перерахуванням мільйонів євро з Кіпру прем’єр-
міністру і його дружині, яке, схоже, пов’язане із іменем Володимира Сілкіна, колишнього
керівника Департаменту нерухомості міста Москви і помічника Путіна.
Ще одним тривожним питанням є стосунки уряду з українською газовою компанією Burisma,
створеною українським держслужбовцем, який став мільярдером. Burisma перерахувала гроші
через філію ПриватБанку в Латвії компанії Гантера Байдена Rosemont Seneca. Burisma
використовує Атлантичну раду і Blue Star Strategies, щоб переконувати Вашингтон у тім, що
Burisma не є корумпованою. Це викликає зацікавленість, оскільки Латвія під керівництвом
Каріньша також використовує Атлантичну раду і Blue Star Strategies, щоб переконувати
Вашингтон у тім, що Латвія не є корумпованою. Якщо Burisma і Латвія не корумповані, то чому
їм потрібно платити мільйони доларів для того, щоб переконувати Вашингтон у тім, що вони не
є корумпованими?
Що має сказати про це все Атлантична рада? Нічого. Атлантична рада зберігає тишу з приводу
явних доказів власної корумпованості. Але Атлантична рада не мовчить з приводу іншої
аналогічної ситуації. Українська енергетична компанія “Нафтогаз” протягом багатьох років
грузне у корупції і її розграбовують вірні Путіну злочинці, які використовували її для підриву
демократії й незалежності в Україні. Але тепер “Нафтогаз” отримав нове фінансування: від
ЄБРР! Атлантична рада виходить із заявами про те, що це є свідченням відсутності корупції у
“Нафтогазі” і контролю з боку Путіна. Як можна цьому вірити, зважаючи на те, що ЄБРР попався
у Латвії на тому, що захищав людей, які стояли за Parex, ABLV, Citadele і OIK? Як би там не було,
створення міфу триває у міру того як Атлантична рада та ЄБРР заполоняють засоби масової
інформації позитивними історіями про свою боротьбу за прозорість і демократію.
І останнє, але не менш важливе: Латвія й Україна використовують новий трюк, щоб обдурити
Захід. Обидві країни створили спеціальні суди для боротьби із фінансовими злочинами
високого рівня.
Міжнародні кредитори ставлять питання про те, чому в Латвії та Україні постійно розкривають
величезні корупційні афери, проте нікого не притягують до кримінальної відповідальності. Чим
займаються тисячі латвійських і українських працівників прокуратури? Деякі з корупційних
афер не сходять із головних сторінок засобів масової інформації у обох країнах, і працівники
прокуратури однозначно повинні бути в курсі справ. Однак, подальші дії відсутні. Ми лише
чуємо слова про боротьбу з корупцією, яка триває, але в дійсності не ведеться. Докладаючи
неймовірних зусиль для того, щоб пояснити міжнародним кредиторам, чому саме їм слід ще
більше позичати Україні й Латвії, навіть незважаючи на те, що кошти крадуть, обидва уряди
винайшли однакову стратегію, мета якої полягає у створенні видимості боротьби. Обидві
країни оголосили про те, що великих злочинців не можуть притягувати до відповідальності
існуючі працівники прокуратури за допомогою існуючих судів (що не відповідає дійсності), і
тому заявили про необхідність створення нових спеціальних судів (що дасть злодіям ще пару
років для того, щоб вкрасти більше грошей).
У Латвії, міністр юстиції Яніс Борданс приступив у 2019 році до створення спеціального суду по
економічних злочинах. Суд лише розпочинає свою роботу, але ще нічого не зробив. Звичайно,
Борданс, який мав ділові партнерські стосунки з двома росіянами, які отримали шахрайські
позики у Parex на момент його падіння, усвідомлює, що потреби у створенні спеціального суду
не було, оскільки розглядати ці справи могли існуючі суди. Наприклад, Бордансу відомо, що
обидві приватизації ЄБРР-Parex і ЄБРР-Citadele були аферами, і це можна за лічені хвилини
довести у будь-якому суді. Захід, як зазвичай, слухає слова, але, не помічаючи відсутності дій, й
досі залишається пошитим у дурні.
Це відобразилося й у зусиллях України, яка також створила спеціальний суд по економічних
злочинах (“Вищий антикорупційний суд”) у 2019 році. Цей суд зіткнувся з низкою юридичних
претензій і не запроторив до в’язниці жодного олігарха. Однак саме його існування
використовувалося у якості обґрунтування для того, щоб Міжнародний валютний фонд й
надалі продовжував позичати Україні кошти. Подібне фінансування з боку МВФ є
суперечливим, оскільки олігархи крадуть кошти в України майже з тією ж швидкістю, з якою
МВФ їх надає. Найбільшим чемпіоном цього “Вищого антикорупційного суду» є Атлантична
рада. Однак, як і у випадку із подібним судом у Латвії, у ньому немає потреби, оскільки проти
олігархів могла б бути використана існуюча судова система, і тому це знову здається схожим на
тактику затримки. Якби Атлантична рада і справді хотіла б вирішити проблеми як у Латвії, так і
в Україні, вона могла б оголосити про те, що приватизація ЄБРР-Parex була шахрайською, і
дозволила б передати діяльність Parex у ABLV Bank, який допомагав тоді Вікторові Януковичу та
Сергію Курченкові грабувати Україну. Все це разом складає основу злочинної афери, яка
призводить до зубожіння обох країн протягом дванадцяти років з моменту підписання угоди
між ЄБРР та Parex.
Якщо ЄБРР і Атлантична рада дійсно хочуть боротися із путінськими злочинцями, включаючи
діяльність із розкрадання банків та відмивання коштів, несучи таким чином реальну
демократію Латвії та Україні, вони можуть довести це, зізнавшись у вже зробленому ними, про
що втім, і так свідчать документи Євростату. Це завдасть нищівного удару по путінських
злочинцях, не лише припинивши діяльність Путіна в Латвії та Україні, але, можливо, також
призведе до розслідувань “інвестицій” ЄБРР в інші країни. Не вір словам, а вір справам, і ЄБРР і
Атлантична рада можуть зробити цю справу у будь-який день, таким чином нарешті
завершивши те, над чим вони повинні були працювати протягом усіх цих років, коли
процвітали брехня та прикривання.
(це та ж сама стаття, що й опублікована у Інтернеті: ЄБРР і Атлантична рада: Чим насправді
вони займаються? — The EU Bubble)

ЕБРР и Атлантический совет: каковы их истинные функции? – The EU Bubble

ERAB un Atlantijas padome: Ko viņi patiesībā dara? – The EU Bubble

EBRD and Atlantic Council: What are they really doing? – The EU Bubble

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

How information circulates in the EU bubbleLearn More